Результати операції СБУ «Павутина» по знищенню стратегічної авіації РФ маленькими FPV дронами можна порівняти зі знищенням на третій місяць повномасштабної війни флагмана Чорноморського флоту Росії, крейсера «Москва».
То був поворотний момент, через короткий час після якого стало ясно, що військова перевага Росії на морі нівелювалася, а кораблі стають не стільки загрозливими бойовими механізмами, як вразливими цілями для поразки ракетами та морськими дронами. Там, де бачили силу, виявилася вразливість. Основні сили ЧФ росіянам довелося виводити з Криму, Севастополя до Новоросійська.
Постійні дронові удари по аеродромах стратегічної авіації в Дягілєво (Рязанська область), Шайковці (Калузька область) та Енгельсі (Саратівська область) змусили командування ВКС Росії перебазувати значну частину літаків на дальні бази – в Оленью (Мурманська область) і навіть в Білу (Іркутська область). На їхній захист поставлено зенітні комплекси, покликані боротися з важкими українськими БПЛА, що літають на тисячі кілометрів. Але цього разу скоординована одночасна атака була здійснена невеликими дронами, по яким стріляти з зенітного озброєння – що палити з гармати по горобцях.
Засоби доставки ядерних зарядів, призначені для боротьби з НАТО, були знищені або пошкоджені неядерною країною за допомогою у тисячі разів дешевшого, але інноваційного озброєння, застосованого з найвищою ефективністю за рахунок якості диверсійно-розвідувальної підготовки.
Втрати, обсяги яких ще належить остаточно підрахувати, незворотні: у сучасній Росії, яка намагається тягатися зі світовими лідерами, не вміють будувати стратегічні бомбардувальники. Літає ще радянське добро, так-сяк модернізоване, що нерідко виходить з ладу. Тепер цей парк старих «тушок» серйозно пошкоджено і зменшено. На четвертому році війни вже очевидно, що пік форми російська армія пройшла. При цьому Володимир Путін зайняв непримиренну позицію, відмовляючись використати шанс, який йому підкидає Трамп: закінчити війну зараз, поки російські проблеми не стали вилазити з більшою очевидністю.
Всупереч очікуванням тих, хто сподівався швидке припинення вогню, війна, схоже, входить у нову стадію ескалації. Образливі удари, внаслідок яких Кремль виглядатиме неспроможним, відбуватимуться й надалі, як і загибель цивільного населення України після ракетного обстрілу. Під час цього протистояння з, здавалося, переважаючою силою, українська армія та спецслужби набувають досвіду та демонструють якість, якою не володіє ніхто в НАТО. І все частіше озвучується думка, що Україна набагато більше потрібніша Альянсу, ніж Альянс, слабкий і нерішучий, Україні. Улюблений речитатив Трампа, що Зеленський не має карт на відміну від Путіна, звучить усе безглуздіше, якщо не сказати дурніше і боягузливіше.
